Припустимо, ви образили когось, зморозили прикру дурість, пожартували не той блискучий жарт не в тому суспільстві — коротше виставили себе божевільним ідіотом і тепер вам соромно?
- Головна умова для того, щоб наші рекомендації спрацювали, — вам справді має бути не по собі. Якщо це так, то не намагайтеся вдавати, що вам на все начхати, адже якщо ви відчуваєте, що облажалися, то вам вже не начхати. Бажання зобразити непробивний покерфейс – це пастка, в яку потрапляють усі, хто хоче бути “вічно правим”.
- Пам’ятайте: між істеричними розкаяннями із заламуванням рук та зарозумілим «посміхаємося і махаємо» є неявна середина — спокійне пояснення. Як правило, люди не хочуть пояснювати свою поведінку, бо думають, що виправдовуються, а виправдання принижують їх ще більше. Відчуйте різницю між виправданнями та поясненнями свого провалу.
- Якщо розумієте, що справді сильно когось образили, — вибачтеся і не упирайтеся у свою уявну правоту. Бажано зробити це до того, як ображений вами махне на вас рукою. Коли відчуєте сили, можете посміятися разом з усіма, визнавши свою дурість.
- Якщо червонієте – не намагайтеся цього приховати, відвернувшись, або почати непомітно ретируватися до виходу. Просто стійте та червонійте.
- Розвивайте самоіронію як уміння щиро посміятися з себе. Вона допоможе правильно масштабувати рівень трагічності вашого становища, коли ви облажалися. Не плутайте іронію із сарказмом, його непомірне використання говорить про захист від почуттів. Самосарказм — це вже надмірне нагромадження захисту і до того ж болюче, як і самобичування.
- Вибачившись, не намагайтеся «повернути все, як було». Саме це призвело до лажі. З цього моменту починайте заново, змінюйте ставлення та змінюйтесь самі. Це важко, але навіть зі старим знайомим після визнання лажі доведеться запроваджувати нові практики поведінки.
- Враховуйте, що визнання у лажі та вибачень може бути недостатньо для того, щоб повернути прихильність. І часом доведеться миритися з тим, що ставлення до вас назавжди змінилося.
- Пам’ятайте також, що наступна емоція, яка йде за почуттям провини, це агресія. Спробуйте не впадати в неї щоразу, коли почуваєтеся винним. Якщо запальність – ваш фірмовий знак, над яким ви досі не спромоглися попрацювати, сходіть на термін в інтернет, попустіться.
- Не спускайте ситуації на нуль, а стосунки не залишайте у підвішеній фазі, очікуючи, що саме розсмокчеться. Не бійтеся повернутися до нібито давно забутого та розповісти, як конфлікт виглядав із вашої дзвіниці.
- Змінюйтесь. Незважаючи на те, що вибачення та пояснення не дають гарантії прощення, вибачатися та пояснюватися необхідно завжди. Це потрібно для того, щоб змінити свою поведінку та стати трохи менш схожою на позбавлену емпатії колоду, а не просто полегшено зітхнути та похвалити себе за те, що сьогодні виконав соціальний норматив.
